Міністерство освіти і науки України Національний університет водного господарства та природокористування Кафедра експлуатації гідромеліоративних систем Контрольно-розрахункова робота з дисципліни «Основи промислової технології і матеріалознавства» номер залікової книжки 27, номер варіанту 28  Зміст Теоретична частина: стр 27. Виробництво сірчаної кислоти…………………………3 7. Сталь……………………………………………………….8 10. Особливості оформлення комплектів документів на процеси технічного контролю………………………...15 Практична частина: Завдання 1………………………………………………....21 Завдання 2.………………………………………………...24 Завдання 3…………………………………………………27 Список використаної літератури………………………………30 Теоретична частина 27. Виробництво сірчаної кислоти Хімічна і нафтохімічна промисловість — одна з найважливіших галузей важкої промисловості України. Хімічна промисловість складається з таких головних підгалузей: гірничо-хімічної, основної хімії, хімії полімерів, лакофарбової промисловості. Кислоти її виробляють переважно в місцях споживання. Сірчана кислота є малотранспортабельним продуктом, тому її виробництво зосереджено у центрах використання — у Сумах, Костянтинівці, Вінниці, Одесі, Горлівці («Стирол»), Дніпродзержинську («Азот»), коксохімічних заводах Донбасу та Придністров’я, у Роздолі та Яворові. Цю кислоту випускають також коксохімічні заводи, що розташовані в Донбасі та Придніпров'ї. Серед мінеральних кислот почесне місце за обсягом виробництва та застосуванням у народному господарстві належить, безумовно, сірчаній кислоті, яку ще називають «хлібом хімії». Переважна більшість сірчаної кислоти (від 30 до 50 %) витрачається на виробництво мінеральних добрив та інших кислот (наприклад, фосфорної); її широко застосовують у виробництві кольорових та рідкісних металів; у металообробній промисловості ця кислота застосовується — для протрави металевих виробів перед їх лудінням, нікелюванням тощо. Значну кількість сірчаної кислоти використовують для очищення нафтопродуктів, у виробництві барвників, лаків, ліків, спиртів, ефірів, синтетичних мийних засобів, отрутохімікатів, вибухових речовин, пластмас, у текстильній промисловості — для протрави тканин та виробництва штучного волокна, у промисловості органічного синтезу, а також для сушіння газів та при концентруванні різних кислот (наприклад, азотної). У харчовій промисловості сірчану кислоту застосовують для виробництва крохмалю, глюкози, патоки та інших продуктів. Сировиною для отримання сірчаної кислоти є залізний колчедан, самородна сірка, сірководень, що міститься в коксовому, генераторному та газах нафтопереробки, та гази кольорової металургії, що містять від 4 до 10 % діоксиду сірки. Україна має великі родовища самородної сірки у Львівській області (Роздольське, Яворівське) та на Івано-Франківщині Немирівське. Залізний колчедан завозився з Уралу, хоч була в наявності вітчизняна сировина. Знаходять застосування і гази коксохімічної промисловості. Сировина, що використовується для отримання сірчаної кислоти, спочатку збагачується. Зокрема, для залізного колчедану застосовують кілька стадій збагачення методом флотації, отримуючи сульфіди кольорових металів, пусту породу та власне сульфід заліза, який використовують у контактному методі отримання сірчаної кислоти. Самородну сірку збагачують методом флотації, а також плавленням під землею за методом Фраша, коли подають у свердловину перегріту пару і вичавлюють розплавлену сірку на поверхню стисненим повітрям. Гази кольорової металургії та сірководень можуть використовуватися без спеціального очищення. Загальна схема виробництва кислоти може бути представлена таким ланцюжком: видобування сировини — збагачення сировини — очищення діоксиду сірки — контактування — абсорбція триоксиду сірки — сірчана кислота. Конкретна ...